Інформація для батьків

"ДИТИНА І КОМП ’ЮТЕР" 

"ЧИ ЗАЛЕЖИТЬ ВАША ДИТИНА ВІД КОМП'ЮТЕРА?"

         Комп'ютерні ігри – риса нашого сучасного життя. Сьогодні вони стали не лише розвагою, а й певним носієм культури, оскільки фокусують сучасну мораль та етику.Комп'ютер, як будь-який носій культури, одні можливості для самовираження створює, а інші обмежує. 
         Сучасні діти можуть легко працювати з різними комп'ютерними новинками. Але головне: щоб вони не потрапили в залежність від ” комп'ютерного друга ”,а все-таки цінували і прагнули до живого, емоційного, людського спілкування.
СПЕЦІАЛІСТИ визначають наступні ознаки залежності :
1) Дитина їсть, п'є, готує уроки біля комп'ютера.
2) Дитина провела хоча б одну ніч біля комп'ютера.
3) Повертаючись додому, дитина одразу сідає за комп'ютер.
4) Добре почувається за комп'ютером, відчуває певну ейфорію.
5) Якщо дитина позбавлена можливості сидіти за комп'ютером або вимушена займатись якоюсь іншою справою - вона стає дратівливою, неспокійною.
6) Дитина починає більше часу проводити за комп'ютером і зменшує час для занять, домашніх справ, повністю чи частково втрачаючи до них інтерес.
7) Починає часто конфліктувати з близькими людьми через свою діяльність.
8) Починає говорити неправду.
        СПЕЦІАЛІСТИ ЗАУВАЖУЮТЬ, що без шкоди для здоров'я дитина може працювати за комп'ютером не більше 15 хвилин підряд, підліток – 1-2 години ( після 2 годин у 73 % підлітків з'являється зорова та загальна втома ).

         Комп'ютер може стати помічником і " другом дитини ”, якщо дорослий буде розповідати про його позитивні сторони: за допомогою комп'ютера можна створювати незвичні малюнки, сюжети, музичні твори, відшукати цікаві сайти про живу природу.
Варто нагадувати дитині про обов'язкове виконання після роботи за комп'ютером гімнастики для очей:

1)Міцно заплющити очі на 3-5 сек, потім розплющити на 3-5 с.
2) Швидко поморгати протягом 30 с.
3) Подивитись у вікно, знайти нійвіддаленішу точку і затримати на ній погляд.
4) "Написати” очима цифри від 1 до 1 до 9.
5) "Намалювати” очима 6 горизонтальних вісімок і 6 вертикальних.
6) "Намалювати” очима 6 геометричних фігур (коло, квадрат…) за годинниковою стрілкою.

"Як поводитися в конфліктній ситуації"

          Чи доводилося Вам потрапляти в конфлікт? Думаю, що більшість відповість «Так».
Слово «конфлікт» (від латинського conflictus – боротися разом) викликає у більшості людей відверті негативні почуття і думки. Під ним розуміють зіткнення протилежних людей, інтересів, думок, поглядів, серйозні розбіжності, гостру суперечку в спілкуванні.
          Водночас конфлікти – невід’ємна частина життя. Варто зрозуміти, що конфлікт – це нормально. Всі люди різні, і відмінності сприймати дуже важко. Конфлікт є проявом незгоди між двома чи кількома людьми або ідеями. Він означає, насамперед, взаємодію, діалог. Саме тому конфлікт може стати початком розвитку гармонійних стосунків, можливістю реально щось змінити. Але така можливість виникає лише за умови позитивного спілкування, взаємодії між його сторонами.
         Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб по можливості задовольнити обидві сторони, шляхом взаємного толерантного ставлення досягти консенсусу або компромісу.
Толерантність (від латинського tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань. Пропоную вашій увазі правила безконфліктних відносин: Задавайте собі нескінченні «чому» і ви зрозумієте суть конфлікту. Проявляйте емпатію, намагайтеся поставити себе на місце іншого. Засуджуйте дії, а не особистість людини. Не намагайтеся змінювати чи перевиховувати інших.
Пам’ятайте: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ви , приймайте її такою, якою вона є. Намагайтеся знайти в людині позитивні риси, вмійте бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуйте опиратися на ці якості.
Майте мужність від щирого серця визнавати свої помилки.
Уникайте зазнайства і позування.
Вчіться володіти собою!
Гнів, дратливість, злобність спотворюють людину.
Егоїзм – джерело багатьох конфліктів.
Виховуйте в собі терпіння, пам’ятайте, що «рана заживає поступово».
Не переймайтеся через дрібниці.

 «7 способів, як допомогти своїй дитині здійснювати прибирання після ігор»

    Найпоширеніша проблема, з якою стикаються батьки малят (і навіть старших діточок) - це необхідність постійно збирати іграшки за дітьми.
Вони часто грають з величезною кількістю іграшок протягом дня і, крім того, їх увагу та зосередженість на який-небудь грі або іграшках швидко міняється. На жаль, переключення їх уваги з одного на інше, швидше за все, гарантує вам, що діти просто залишать іграшки, не прибираючи їх, і захопляться іншою грою. До кінця дня, розкидані по всьому будинку іграшки, створять враження, що по будинку пройшовся справжній ураган.
Існують реальні способи, щоб допомогти вашому малюкові навчитися збирати свої іграшки без великих зусиль з вашого боку. Перед вами сім приголомшливих способів для того, щоб допомогти вашому малюку прибирати за собою свої іграшки після того, як гра закінчена:

1. Перетворіть збирання іграшок в гру. Спосіб полягає в тому, щоб здійснювати прибирання наввипередки, наприклад, запропонуйте своїй дитині завершити прибирання кімнати до того, як пролунає таймер або дзвінок. Постарайтеся його захопити. Інший спосіб передбачає спів улюбленої пісні, призначеної для прибирання. Оголосіть дитині, що іграшки необхідно зібрати до того, як закінчиться пісня.

2. Винагороджуйте дитину. Якщо дитина дійсно досягає своєї мети і врешті-решт збирає свої іграшки чи хоча б просто допомагає вам у цьому, заохочуйте її і давайте їй маленькі винагороди за її старання. Хороше повинне траплятися тільки з тими, хто цього заслуговує, подібна теорія "працює" і у випадку з малюками.

3. Зберігайте іграшки в легкодоступних місцях. Діти люблять зручні полиці і ящики, куди вони можуть прибирати свої іграшки. Запропонуйте дитині різні місця, куди можна складати іграшки, наприклад, етажерку, ящики або іграшкові коробки з кришкою. Якщо ваша дитина не може дотягнутися до місця зберігання іграшок (скажімо, на верху шафи) або не може відкрити двері в шафу, це тільки збільшить його небажання і відмову в допомозі прибирання кімнати.

4. Вибирайте різнокольорові ящики і коробки. Цікаве місце зберігання більше "надихне" вашу дитину до збирання. До того ж, вибір будь-яких певних кольорів коробок і ящиків для певного типу іграшок також може збільшити інтерес вашої дитини до процесу. Сортування м'яких іграшок або ляльок від барвистих книг і крейди буде забавою для малят і вони, без сумніву, захочуть зробити те ж саме і на наступний день після своїх ігор.

5. Зробіть так, щоб час прибирання розглядався як звичайна справа, як порядок речей. Адже звичка - це іноді дуже потрібна річ, особливо у дітей. Дітям подобається, коли події легко передбачувані. Якщо діти звикнуться з тим, що їм необхідно щодня в певний час до вечері прибиратися в своїй кімнаті, то вони, найімовірніше, будуть підходити до цього простіше.

6. Використовуйте "відволікаючий маневр". Якщо ваш малюк відмовляється допомагати вам, спробуйте відвернути його від необхідності прибиратися. Залучіть його увагу іншим способом. Замість того щоб змушувати дитину прибирати іграшки, почніть розмову з іграшкою і тим самим привертаючи увагу маляти. Коли ваша дитина проявить інтерес до подій, пограйте разом, а потім попросіть його прибрати іграшку. Звичайно, в даному випадку, вам буде потрібно трохи більше часу, щоб прибратися в кімнаті, але проте ваша дитина оцінить ваше спілкування один на один, і прибирання кімнати більше не буде "війною".

7. Знайте міру. У деякі дні ніякі лестощі або заохочення не "зіграють вам на руку" в справі збирання іграшок. Можливо, ваш малюк просто себе погано почуває або втомився. Навчіться розуміти свою дитину по невидимих сигналах, дайте йому передих і хоча б на день звільніть від обов'язків. Зрештою, ви ж можете зайнятися прибиранням і завтра.

Батьківська школа

    Важливою складовою повноцінного розвитку дитини є батьківські методи виховання, особливо в дошкільному віці. Адже від 3 до 6 років у малюка формується самосвідомість та самооцінка, розвивається емоційно-вольова сфера, відбувається статева ідентифікація. Але не тільки батьки виховують дитину, певну частку цього процесу бере на себе дитячий садок. Завдяки спільній діяльності в дитячому колективі у дошкільника будуються емоційні відносини з людьми, зароджується співпереживання (емпатія). Тому необхідна плідна співпраця батьків і психолога дитячого садка для більш якісної організації виховного процесу. 

  Створюючи таку співпрацю Людмила Анатоліївна організувала у 2016 – 2017 р. «Школу для батьків» у формі тренінгових занять, де були розглянуті окремі аспекти філософії виховання дітей, заборони і покарання, аспекти складової частини особистості. Під час тренінгів батьки мали можливість відчути на собі тягар заборон, якими зазвичай дорослі оточують дітей. Розібрали вплив покарань на психічно-емоційний стан дитини. Головною метою було показати, що акцентувати увагу у процесі виховання дошкільника необхідно не стільки на інтелектуальну, скільки на емоційну сферу дитини. 

Робота  з метафоричними асоціативними картами.

    Що таке метафоричні асоціативні карги? На перший погляд, це просто набір картинок завбільшки з гральну карту або листівку. Насправді ж це інструмент арт- терапії, застосовуваний психологами різних те­рапевтичних шкіл в індивідуальній, сімейній і груповій роботі, з будь-якою віковою аудиторією, без обмежень за національною та релігійною ознаками, для клієнтів з будь-яким рівнем освіти/.Цей інструмент використовують для проективної психодіагностики, консультування та психокорекції.

    Асоціативні карти порівнюють з ненаписаною книгою. Вони запрошують нас у світ непізнаного, пригод і відкриттів, – у внутрішній світ кожного гравця. Окремі історії цієї книги щоразу створюються заново, на наших очах і за нашої участі.

    Асоціативні карти працюють через інтуїтивне, емоційне сприйняття, а не через когнітивний процес, тобто, вони покликані стимулювати, насамперед, образно-інтуїтивну праву півкулю головного мозку, а не раціонально-словесну ліву. А саме цього дуже бракує нашій системі освіти, яка перевантажує раціональне мислення та ігнорує, навіть зневажає, почуття, інтуїцію учня, його унікальність.

    Малюнки на картах є неоднозначними, розмитими або філософськи-узагальненими; тому вони є чудовим підґрунтям для проектування: «матеріалізації», візуалізації нашого внутрішнього світу – імпульсів, страхів, бажань, очікувань, цінностей тощо. Цей внутрішній світ можна пізнавати, усвідомлювати та інтерпретувати саме завдяки проективним технікам, до яких належать проективне малювання, робота з імагінацією (зокрема, в методі символдрами), а також асоціативні карти. Наші реакції на ці карти – стимул для самопізнання і розвитку.

    Цим визначається і діагностичний, і корекційний, психотерапевтичний потенціал карт.

     Робота з асоціативними картами може відбуватися в різному форматі: як індивідуальна чи групова гра; як гра з сім’єю чи в парі (дитина і хтось з батьків; учень – учитель, шлюбні чи ділові партнери). Ці карти можуть застосовуватись і для самоаналізу, що, до речі, дозволяє не кожна корекційно-терапевтична методика.

Працювати з асоціативними картами можна як відкрито, явно (з відкритим, повернутим догори, малюнком чи словом), так і наосліп (сорочкою доверху).

Казкотерапія

    Практичний психолог проводить групові заняття з казкотерапії 1 раз на тиждень .
    Як відомо, у віці від трьох до шести років у дитини формується образне мислення. Воно допомагає думати про предмети, порівнювати їх, коли вона їх не бачить. Дитина починає формувати модель навколишньої дійсності. А робить вона це за допомогою казки.
    Казка - це психологічний феномен, що зосереджує в собі культурну спадщину й духовний досвід в соціумі. На цьому грунтується один із сучасних методів арт -терапії - казкотерапії.
    Казкотерапія пов'язана насамперед з усвідомленням сенсу казкових подій та їх взаємозв'язку із ситуаціями реального життя. Якщо дитина з раннього віку почне усвідомлювати «казкові уроки», відповідати на запитання: «Чому нас із тобою вчить казка?», співвідносити відповіді зі своєю поведінкою, то вона стане активним користувачем свого банку життєвих ситуацій.
    Казкотерапія - це процес утворення зв’язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесення сенсу «казкового уроку» в реальність.
    Робота проводиться на якому килимовому покритті, що створює невимушену теплу атмосферу, забезпечує додатковий психологічний ефект.
    Під час театралізованої діяльності відбувається звільнення від негативних емоцій, зняття психологічного напруження, корекція порушень спілкування, формування адекватної поведінки, самооцінки.