^У гору
Get Adobe Flash player

Продукти харчування для зміцнення

імунітету дитини взимку

   Цитрусові

        Корисні тим, що містять вітаміни С, Е, Р, РР , групи В – В1, В2, В5, В6, В9, а також такі вітаміноподібні речовини, як інозитол. Регулярне вживання цитрусових або соку з них дає змогу запобігти захворюванню на гострі респіраторні вірусні інфекції.

                                              Квашена капуста білокачанна

        Є джерелом C, U, K, P, E, групи В, каротину, макро - та мікроелементів –  калію, фосфору, кальцію, цинку, заліза, та сірки. Також містить оцтову та молочну кислоти, які пригнічують розвиток шкідливих бактерій.

Гарбуз

У м`якуші цього овочу є вітаміни C, E, PP, K, T, D, групи В, В-каротин, макро – та мікроелементи, зокрема калій, магній, кальцій, фосфор, мідь, залізо, кобальт, цинк. Вітамін С у гарбузі ідеально збалансований – його достатньо, аби задовольнити добову потребу в цьому вітаміні і не нашкодити організму дитини. А за вмістом В-каротину деякі сорти гарбуза перевершують навіть моркву.

     Сухофрукти

Родзинки, курага, чорнослив, яблука й груші сушені не лише смачні, а й унікальні за вмістом вітамінів, макро- та мікроелементів. Так, завдяки  цьому взимку природні фітонциди яблука сушеного захищають від респіраторних вірусних інфекцій та застуди, а груші сушені знищують вірус грипу.

Риба

Цей продукт обов`язково має входити до раціону дитини взимку. Адже в рибі містяться дуже важливі амінокислоти, зокрема метіонін. Ця амінокислота позитивно впливає на стан нирок, сприяє відновленню функцій печінки і, що найважливіше узимку, - виробленню імунних клітин.

«Золоті правила виховання дитини в сім’ї»

  1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій.
  2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту.
  3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини.
  4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї,бажаний результат виховання.

 

Дитину не карають:

 

  1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка – за рухливість, флегматика – за повільність, неврівноваженого – за плаксивість.
  2. Під час їжі.
  3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.
  4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
  5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
  6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої – злорадство, а це погіршить їх взаємини.
  7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчаток до 18 років, у хлопців – до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачати, - значить карати зате. Що вона дитина.
  8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

Яка провідна рука – права чи ліва?

     У випадку явної лівокорукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми – дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість, розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина користується «послугами» лівої півкулі, а друга – правої. Майже кожний малюк має провідну руку, око, вухо. Якщо провідними є парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчивши лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі – дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку – майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід урахувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія – індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуванню, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні – виховній агресії в сім’ї!

     Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасть взнаки – дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії – тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття – злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямовує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гнів батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків – зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння і любов, і дитина відплатить вам тим самим – любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

  1. Замислитися над причинами такої поведінки.
  2. Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
  3. Не карайте малюка фізично.
  4. Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
  5. Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
  6. Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
  7. Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.
  8. Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Шановні батьки!

    Ми живемо серед людей, тож від нашої поведінки залежить не тільки  ставлення до нас оточуючих, а й наш успіх в суспільстві: за тим, як людина розмовляє, одягається, поводиться за столом, завжди можна визначити, вихована вона чи ні.
     Нам усім, без сумніву, хочеться, щоб наші малюки виросли ввічливими, добрими, вихованими, щоб вони вели себе пристойно в суспільстві. а для цього вони мають знати і розуміти правила етикету.
      Навчіть своїх дітей:

правил поведінки в дитячому садку:

- завжди вітатися з вихователем, працівниками дитячого садка та дітьми;
- слухати вихователя, не плакати, не пустувати;
- не ламати іграшки, не рвати книги, берегти все;
- не йти з дитячого садка без дозволу;
- сперечатися треба чесно, принципово, не ображаючи один одного, не допускати переходу суперечки у сварку;
- не звертати уваги на тих, хто хоче образити, дражнити, просто потрібно відійти від них;
- не ображати нікого, не дражнити;
- розв'язувати проблеми за допомгою слів, а не кулаків;
- поступатися, шукати вихід із складних ситуацій;
- уміти миритися, не сваритися.

мовленнєвому етикету:

- говорити чітко і спокійно, стежити за силою звуку, ніколи не підвищувати голосу, не кричати;
- вживати чарівні слова у зверненні до дорослих людей та суспільстві;
- до дорослого звератися на "Ви";
- ніколи не вживати нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину, а навпаки - принижує її інтелект.

золотих правил спілкування:

- дотримуватися правил хорошого тону під час спілкування;
- посміхатися, дивитися людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею. Це свідчить про щирість і чесність, якщо хочеш, щоб до тебе добре ставилися, будь і ти добрим до інших;
- ніколи не перебивати розмову людей, а дочекатися, коли розмову закінчать; коли розмовляють дорослі, не слід втручатися в їхню розмову і щось додавати, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають;
- завжди говорити правду, бо брехня не робить людині честі. У народі кажуть: "Шила в мішку не сховаєш";
- просити вибачення тоді, коли щось зробив ненароком або справді хочеш виправитися, розуміючи свою провину;
- вчіть дитину шанувати старших. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться до вас.

Шановні батьки!

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.
     Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.
Змінюйте оточення, а не дитину.
Ліпше тримати цінні. крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте  свої бажання позитивно.
Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.
Висувайте реальні вимоги.
Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації. в якій вони опинилися. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
Не надавайте надто великого значення заохочуванням і покаранням.
З дорослішанням дитини покарання і заохочення стають усе менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику.
На початку крик та фізичні  покарання можуть здаватися  результативними, однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори також є  шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Дослідження доводять, що вимоги дорослих  часто видаютьсяч дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
Допомагайте дітям поводитися краще, даючи їм вибір.
Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягатися і що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно  контролюєте.
Проявляйте свою любов.
Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина.
Цікавтеся тим, що робить і відчуває ваша дитина.
Визначте певні обмеження для дітей.
Усі взаємостосунки, зокрема і ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Пам'ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію.
Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди.
Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозумійте її почуття.
Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здовався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.
Хваліть і заохочуйте дитину.
Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.
Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого.
Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, які стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
Плануйте розпорядок дня дитини
Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
Будьте послідовними в дотриманні правил, встановлених у вашій сім'ї.
Намагайтеся виявити певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.
Не забувайте про власні потреби!
Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль  над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її,  залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтесь.
І пам'ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе
Україна зобов'язалася дотримуватися принципів Конвенції Організації Об'єднаних Націй з прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Copyright © 2014. ДНЗ №11 "Теремок"