Профілактика ротавірусної інфекції.

   Нагадати жителям м. Миргорода про ротавірусну інфекцію спонукала мене інформація від моїх друзів, щодо наявності проблем зі здоров'ям  їх та членів їх сімей.

   В багатьох сім'ях фіксуються розлади шлунково-кишкового тракту з важким перебігом  у дітей і більш легким  у дорослих.

    Наявність таких захворювань серед населення міста підтверджують і фахівці які здійснюють епідемічний нагляд. Так, таких захворювань небагато, вони носять спорадичний, сімейний характер.

   Але враховуючи незадовільний статистичний облік гострих кишкових інфекцій в Україні думаю, що це є верхівка айсбергу. Клінічний перебіг хвороби, її сезонність (зимово-весняний період), частіше ураження дітей - характерний для ротавірусних інфекцій,про які хотілось би поговорити з читачами.

    Ротавірусна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується гострим початком хвороби, з поєднанням симптомів ураження шлунка і кишечника з респіраторними проявами на початкових етапах захворювання.

   Інфекція має виражену зимово-осінню сезонність. Хворіють люди всіх вікових груп, але більш сприйнятливі маленькі діти у віці від півроку до 2-3 років. Іноді, на початку захворювання, ротавірусний ентерит розцінюється як ГРВІ, а потім приєднуються симптоми діареї.

   Часто ротавірусний ентерит називають кишковим або шлунковим грипом.

  Джерелом інфекції є тільки хвора людина або вірусоносій. Інкубаційний період (час від моменту зараження до появи перших клінічних ознак) при ротавірусної інфекції, в середньому, становить від 14 годин до 3-5 днів. Під час інкубаційного періоду відбувається розмноження і накопичення ротавірусу.

   Хвора людина стає заразним для оточуючих вже з кінця інкубаційного періоду і триває до одужання. Передача збудника відбувається фекально-оральним шляхом, через забруднені предмети вжитку, брудні руки, забруднені харчові продукти, воду. Так само можливе зараження повітряно-крапельним шляхом.

    Основні симптоми захворювання:

– турбують нудота, багаторазова блювота (блювотні маси водянисті з домішкою їжі і слизу). У більшості випадків блювота припиняється до кінця першою-другої доби хвороби;

– одночасно або трохи пізніше з’являється діарея, яка супроводжується болями в животі;

– у частині пацієнтів спочатку захворювання проявляються респіраторні симптоми – нежить, біль і першіння в горлі, почервоніння зіву;

– інтоксикаційний синдром – підвищення температури тіла, загальна слабкість, лихоманка, біль в м’язах.

    Вірус відрізняється високою контагіозністю, швидко поширюється в замкнутих просторах дитячих колективів. Дуже часто, якщо в групі дитячого закладу занедужав одна дитина, то протягом тижня будуть інфіковані практично всі.

    Тривалість захворювання від 1 до 2-х тижнів.

    Симптоми зневоднення у дітей молодшого віку, які спостерігаються при ротавірусної інфекції: дратівливість, плаксивість, плач без сліз, іноді зниження сечовипускання (так званий «сухий підгузник»), сухість слизових, суха шкіра, сонливість, зниження еластичності шкіри, тахікардія.

   Відновлення після ротавірусної інфекції займає кілька тижнів. Після перенесеної інфекції залишається частковий імунітет, який не виключає повторного зараження, але полегшує перебіг захворювання.

   Для діагностики ротавірусної інфекції використовують експрес-тести.

  У країнах ближнього зарубіжжя, для первинної профілактики ротавірусної інфекції використовують вакцинацію. Щеплення здатне знизити захворюваність на 50-70% і попередити до 90% всіх тяжких випадків ротавірусної інфекції у дітей молодшого віку.

   В Україні не використовується рутинна вакцинація проти ротавірусної інфекції.

   Заходи індивідуальної профілактики такі ж, як і при будь-якої гострої кишкової інфекції:

– дотримуйтеся особистої гігієни, мийте частіше руки, особливо перед їжею і після відвідин туалету;

– не вживайте в їжу немиті овочі, фрукти і зелень;

– проводьте правильну кулінарну і термічну обробку харчових продуктів, дотримуйтесь умов і термінів їх зберігання;

– не вживайте воду з невідомих джерел, пийте кип’ячену або очищену воду;

– намагайтеся не харчуватися на вулиці, це стосується особливо дітей.

Медики попереджають: якщо вас спіткала хвороба, не займайтеся самолікуванням, зверніться до медичних працівників. Хочу звернути увагу батьків, що ця рекомендація є обов'язковою для дітей, особливо ясельного віку. Організм таких дітей в такому віці дуже чутливий до зневоднення, що в свою чергу призводить до смерті дітей.

Заступник начальника відділу

державного нагляду за дотриманням

санітарного законодавства

Миргородського міськрайонного управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Полтавській області                                                                 Микола ГАВРИЛЕНКО

Продукти харчування для зміцнення

імунітету дитини взимку

   Цитрусові

        Корисні тим, що містять вітаміни С, Е, Р, РР , групи В – В₁, В₂, В₅, В₆, В₉, а також такі вітаміноподібні речовини, як інозитол. Регулярне вживання цитрусових або соку з них дає змогу запобігти захворюванню на гострі респіраторні вірусні інфекції.

                                              Квашена капуста білокачанна

        Є джерелом C, U, K, P, E, групи В, каротину, макро - та мікроелементів –  калію, фосфору, кальцію, цинку, заліза, та сірки. Також містить оцтову та молочну кислоти, які пригнічують розвиток шкідливих бактерій.

Гарбуз

У м`якуші цього овочу є вітаміни C, E, PP, K, T, D, групи В, _В-каротин, макро – та мікроелементи, зокрема калій, магній, кальцій, фосфор, мідь, залізо, кобальт, цинк. Вітамін С у гарбузі ідеально збалансований – його достатньо, аби задовольнити добову потребу в цьому вітаміні і не нашкодити організму дитини. А за вмістом _В-каротину деякі сорти гарбуза перевершують навіть моркву.

     Сухофрукти

Родзинки, курага, чорнослив, яблука й груші сушені не лише смачні, а й унікальні за вмістом вітамінів, макро- та мікроелементів. Так, завдяки  цьому взимку природні фітонциди яблука сушеного захищають від респіраторних вірусних інфекцій та застуди, а груші сушені знищують вірус грипу.

Риба

Цей продукт обов`язково має входити до раціону дитини взимку. Адже в рибі містяться дуже важливі амінокислоти, зокрема метіонін. Ця амінокислота позитивно впливає на стан нирок, сприяє відновленню функцій печінки і, що найважливіше узимку, - виробленню імунних клітин.

«Золоті правила виховання дитини в сім’ї»

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій.
2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту.
3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини.
4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї,бажаний результат виховання.

Дитину не карають:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка – за рухливість, флегматика – за повільність, неврівноваженого – за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої – злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчаток до 18 років, у хлопців – до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачати, - значить карати зате. Що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

Яка провідна рука – права чи ліва?

     У випадку явної лівокорукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми – дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість, розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина користується «послугами» лівої півкулі, а друга – правої. Майже кожний малюк має провідну руку, око, вухо. Якщо провідними є парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчивши лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі – дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку – майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід урахувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія – індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуванню, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні – виховній агресії в сім’ї!

     Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасть взнаки – дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії – тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття – злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямовує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гнів батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків – зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння і любов, і дитина відплатить вам тим самим – любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1. Замислитися над причинами такої поведінки.
2. Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
3. Не карайте малюка фізично.
4. Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
5. Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
6. Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
7. Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.
8. Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Шановні батьки!

    Ми живемо серед людей, тож від нашої поведінки залежить не тільки  ставлення до нас оточуючих, а й наш успіх в суспільстві: за тим, як людина розмовляє, одягається, поводиться за столом, завжди можна визначити, вихована вона чи ні.
     Нам усім, без сумніву, хочеться, щоб наші малюки виросли ввічливими, добрими, вихованими, щоб вони вели себе пристойно в суспільстві. а для цього вони мають знати і розуміти правила етикету.
      Навчіть своїх дітей:

правил поведінки в дитячому садку:

- завжди вітатися з вихователем, працівниками дитячого садка та дітьми;
- слухати вихователя, не плакати, не пустувати;
- не ламати іграшки, не рвати книги, берегти все;
- не йти з дитячого садка без дозволу;
- сперечатися треба чесно, принципово, не ображаючи один одного, не допускати переходу суперечки у сварку;
- не звертати уваги на тих, хто хоче образити, дражнити, просто потрібно відійти від них;
- не ображати нікого, не дражнити;
- розв'язувати проблеми за допомгою слів, а не кулаків;
- поступатися, шукати вихід із складних ситуацій;
- уміти миритися, не сваритися.

мовленнєвому етикету:

- говорити чітко і спокійно, стежити за силою звуку, ніколи не підвищувати голосу, не кричати;
- вживати чарівні слова у зверненні до дорослих людей та суспільстві;
- до дорослого звератися на "Ви";
- ніколи не вживати нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину, а навпаки - принижує її інтелект.

золотих правил спілкування:

- дотримуватися правил хорошого тону під час спілкування;
- посміхатися, дивитися людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею. Це свідчить про щирість і чесність, якщо хочеш, щоб до тебе добре ставилися, будь і ти добрим до інших;
- ніколи не перебивати розмову людей, а дочекатися, коли розмову закінчать; коли розмовляють дорослі, не слід втручатися в їхню розмову і щось додавати, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають;
- завжди говорити правду, бо брехня не робить людині честі. У народі кажуть: "Шила в мішку не сховаєш";
- просити вибачення тоді, коли щось зробив ненароком або справді хочеш виправитися, розуміючи свою провину;
- вчіть дитину шанувати старших. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться до вас.